Єдина країна. Реформи. Кілька думок про облаштування системи Міністерства оборони.

Безперечно, говорити будь-що про облаштування роботи оборонного відомства без документально визначеної безпекової доктрини держави – не зовсім коректно. Проте, за нинішніх умов, вважаємо – доцільно. Більше того, члени нашої Ініціативної Групи не є фахівцями воєнної справи. Разом з тим, ми всі служили у війську і те, що відбувається сьогодні в армії – мозок відмовляється розуміти.

Стан справ в оборонному відомстві – не кращий і не гірший, аніж в усіх державних структурах, які маємо звичку називати силовими. Констатувати факти – справа невдячна. І ми цим займатись не будемо.

Одразу до пропозицій:

1. Паралельно (інакше не можна, бо тоді – повна некерованість) з діяльністю нинішнього МО, слід формувати структури життєдіяльності армії. Головно бойових підрозділів. Системи керування військами. Чіткого впровадження єдиноначальності, як запоруки керованості.
2. З цією метою, невідкладно, запросити до роботи в МО радників. З питань будівництва Збройних сил – Ізраїль, Швейцарія (саме з наголосом на такий порядок). З питань озброєння та матеріально-технічного забезпечення – США. Це дасть можливість у стислі строки (місяць-два) вибудувати кістяк майбутніх Збройних Сил України. Більше того, існуючий нині хаос і безсистемність формування підрозділів, їх функціонального призначення, порядку підпорядкування, матеріально-технічного забезпечення введе у якесь зрозуміле річище.
3. Нині діючий склад політичного крила МО, Генерального Штабу – вивести за штат, повертати на службу лише за рекомендацією запрошених радників, після співбесіди й необхідної фільтраційної перевірки. Так само і з нижчестоящим начальницьким складом. До командирів рівня батальйону включно. Переглянути доцільність перебування на генеральських посадах осіб, які проходили навчання в академіях СРСР та Росії й останніх 5 років займали командні посади в армії.
4. На сьогодні сформовано більше 30-ти спеціальних батальйонів міліції з числа добровольців. Частина з них направлена в зону АТО, де веде бойові дії. Функціонально, дані підрозділи виконують армійські завдання і їх належність до МВС - не логічна. Для побудови чіткої системи взаємодії й координації необхідне створення Головного командування цими батальйонами, яке б здійснювало загальне (стратегічне) керівництво та комітету начальників штабів для вирішення оперативних завдань. Перепідпорядкувати Міністерству Оборони.
5. Батальйони територіальної оборони, які створені й створюються в областях і підпорядковані МО (військовим комісарам - на місцях) необхідно об'єднати у Війська територіальної оборони, як окремого роду військ, й назначити командувача. Доцільно ввести й у них інститут комітету начальників штабів.
6. Докорінно змінити роль і місце (а може й назву) інституту військових комісарів областей.    

Ми свідомі того, що запропоноване – лише тло. Але без проведення таких заходів – не можливо говорити про будь-які реформи збройних Сил. Інакше, це буде виглядати так само, як і з псевдо реформами МВС, що пропонуються вихідцями з системи.

Гвинтики системи – не здатні реформувати саму систему.

Олег Мартинюк

ІГ «Єдина країна. Реформи»

ЕАГ «Фокус»