вівторок, 1 липня 2014 р.

Єдина країна. Реформи. Децентралізація «по-новому». Чергова імітація.(Виправлено і доповнено)

Наші песимістичні прогнози справджуються.
Замість повномасштабної реформи державного устрою, пропонуються сегментарні «покращення».
Невже так важко зрозуміти, що, скажімо, реформа органів охорони правопорядку не можлива без реформи місцевого самоврядування, реформа місцевого самоврядування – не можлива без бюджетної реформи, бюджетна реформа – не можлива без реформи податкової системи, податкову систему – не можливо реформувати без реформування всього каркасу державної будови.
Те, що затіяли зараз, мається на увазі внесений президентом до Верховної Ради законопроект «Про внесення змін до Конституції України» є тим самим внутрішнім «євроремонтом» окремих «кімнат» з «побілкою» фасаду.

Детальний розгляд внесеного законопроекту ми подамо дещо пізніше.
Наразі, висвітлимо власне концептуальне бачення адміністративно-територіального устрою в державі та формування Верховної Ради.
В законопроекті згадується таке поняття як «регіон». У всьому подальшому тексті не зрозуміло про що йдеться. Чи про об’єднання областей, чи про адміністративну надбудову в області.
На нашу думку, говорячи про децентралізацію влади, слід чітко усвідомити що власне "реформатори" мають на увазі. Ми, враховуючи досвід Польщі, який є нам близький і на який посилаються владні чиновники, розуміємо це таким чином:
  • Низовою ланкою місцевого самоврядування є ґміни. Ґміни можуть бути сформовані, як в одній сільській громаді, так і об'єднувати кілька сільських громад. Представницьким органом є рада ґміни, яку очолює виборний війт, який одночасно очолює виконавчий орган ґміни.
  • Сільські ґміни об'єднуються в повіти. Представницький орган – повітова рада, яка очолюється виборним солтисом, який одночасно є керівником виконавчого органу повіту.
  • Повіти об'єднуються у воєводства (землі). Представницький орган – рада воєводства (землі), яка очолюється обраним нею воєводою, який одночасно є керівником виконавчого органу воєводства.

Адміністративні кордони воєводств не обов'язково співпадатимуть з кордонами нинішніх областей. Необхідна оптимізація в розумних межах. При цьому, слід враховувати як економічні, так і соціальні та історичні чинники.
Наприклад, – Галичина, Прикарпаття, Волинь, Поділля, Полісся, Центрально-Дніпрянське, Слобожанщина, Донбас, Помор’я (Таврида).
Окремі нинішні райони нинішніх областей можуть стати повітами різних воєводств. Необхідна розробка та прийняття Закону «Про органи місцевого самоврядування».
За таких умов, Верховна Рада повинна стати двопалатною і складатись з Сенату та Палати послів. Палата послів обирається за пропорційною системою у складі 275 членів. Сенат обирається за мажоритарною системою, при висуванні кандидатів виключно політичними партіями від воєводств у складі 125 членів. Повноваження палат регулюється Законом «Про Верховну Раду України». Так само, як і Порядок обрання регулюється Виборчим Кодексом.
Мова, в жодному випадку, не йде про федералізацію. Україна є і залишається унітарною державою.
Нелогічним виглядає введення інституту представника президента. За умови парламентсько-президентської республіки всі обумовлені в проекті функції виконують органи прокуратури. Економічний блок – прерогатива уряду, а не президента. Тут слід добре подумати.

Ось такі загальні зауваження.

Олег Мартинюк
ІГ «Єдина країна.Реформи»
ЕАГ «Фокус»


Немає коментарів:

Дописати коментар