Революція. «Курземе» для народу.

За підрахунками окремих активістів – сьогодні маємо рівно місяць нашої революції. Місяць подіям, що потрясли Україну, якщо не світ.

Початок не віщував особливих загроз для діючої влади. Флешмобами й піснями ЦЮ владу не зрушиш. Очевидно, існували якісь домовленості щодо формату і термінів акції. Щось пішло не так в організаторів. Банальна «активність» в межах проекту переросла у значно більше. Поза волею виконавців та спонсорів. Несподівано і для учасників. Не критично. І з тією некерованістю можна було дати раду. Якби не повна відсутність здорового глузду у владоможців та їх показне завзяття вислужитись перед зверхниками.

Революція. ЮЛЮ - З ЙОЛКИ!

Революція в ступорі. На неї найшов правець. Батя підписав угоди в Москві. Газ – на третину дешевший. Кредит 15 млрд. американських рублів. З них 3 – вже до кінця цього року. Всьо пропало! Розгубленість панує в рядах опозиції. Від «безнадьоги» Кличко викликає на ринг Гаранта. А тут ще Азаров вибиває стілець з-під #євромайдансу – дає добро на підписання низки угод з ЄС. За що СТОЯТИ!?

Знайшлися креативні голови у «громадському секторі». Згадали ж, що «майдан – без політики (-ів)». А на йолці – портрет Юлі. «Юлю – з йолки!» - креативне гасло майдану! У всьому іншому – перемога здобута. Заарештовані – на волі (то дурниця, що кримінальні переслідування не припинені, а в регіонах набирають обертів), майдан – СТОЇТЬ!

Революція. В відтінках сірого.

Ми знімаємо нейтралітет. В односторонньому порядку. Тримати його саме зараз – рівнозначно зраді.

Ми свідомі того, щоб отримати ковші бруду на себе. Якось переживемо. Але надалі мовчки спостерігати за цим «гоцаки-шоу» не маємо права.

Псевдо революція недолугих імпотентних політиків, дутих моральних авторитетів і самопроголошених громадських лідерів веде нас у глухий кут. Щирість й завзяття громади цинічно зливається в помийну яму пустопорожніх промов та містерії пісні і танцю.

10 грудня – День прав людини. Маєм свято зі сльозами на очах!?

День прав людини - міжнародне свято, що відзначається 10 грудня за пропозицією Генеральної Асамблеї ООН, знаменуючи річницю ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини в 1948 році.

10 грудня 1948 року Організація Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини що проголошує права особистості, громадянські й політичні права і свободи (рівність всіх перед законом, право кожного на свободу і особисту недоторканність, свободу совісті, зібрань та інші). 

То що ж, пані і панове, зі святом вас!

Ще з тих далеких часів нашого «совкового» буття, ми маємо за звичку звітувати до «червоної дати календаря». А сьогоднішня дата – насправді червона. Червона від крові пролитої 1 грудня.

До молоді. Аполітичність = противсіхство = вонивсіоднакові?

Суспільство знову сколихнули «майдани».

Один непродуманий (чи такий вже непродуманий?) крок гаранта вивів на площі сотні тисяч людей. Апогей – 24 листопада в Києві.

Відверто кажучи, був приємно здивований. Більше того захоплений.

На початках, навіть не зрозумів, що йдеться про ДВА Майдани. На Європейській площі й на Майдані Незалежності.

Далі. Львів. Колиска новітніх революцій. Студентська молодь «запалила» місто. Славно так, велелюдно. Але й тут щось мені не спокійно. Заклики: Геть партійні прапори! Особисто мені не зовсім зрозумілі. Коли б йшлося про якісь незаконні забудови, розбазарювання міської землі тощо – навіть би вусом не повів. Але коли йдеться про курс, вибір цивілізаційного вектора держави, якось не до кінця зрозумілий той заклик. Тим паче заклики «деполітизувати» київські Майдани.

Альтернативний уряд ВО «Свободи». Серйозність намірів чи На «потіху» плебсу?

 Маю реальні шанси бути «обпльованим» побратимами та їх «попутчиками». Та, байдуже. Одягну ОЗК, а опісля – викину. Лише б користь була.

Напружило мене створення того «уряду». Не так сам факт, як доцільність його саме сьогодні.

Звичайно, створення «тіньового уряду» - це загальна практика опозиції. Повсюдно. В Україні вже було їх чимало. Якщо не зраджує пам'ять, і на сьогодні, ще якийсь, крім «свободівського», діє.

Тут постає законне питання щодо мети творення подібних інституцій.

Суши весла – приплили! Або Роль централізованого фінансування у партійному будівництві.

фото gazeta-misto.te.ua 

Чомусь зовсім непоміченою, як для широкого кола симпатиків, так і для вузьких кіл місцевої партійної еліти з «аналітиками» вкупі, стала пропозиція одного з опозиційних лідерів щодо відмови від централізованого фінансування партії.

Ідея не нова. Особисто зіштовхнувся з подібним, десь наприкінці 2003 року, перебуваючи на посаді голови обласної партійної організації. Тоді нам вдалося донести всю згубність подібних ідей, що нав’язувались керівництву партії аферистами від «партбудівництва». Щоправда, недовго тішились. Як не києм – то палицею, все ж таки, київськими «радниками» ми, керівники обласних партійних організацій, були переможені. І де зараз славна Партія Правозахисту?

Громадянське суспільство. Чи можна апелювати до фантома?

Громадянське суспільство. Чи можна апелювати до фантома?

Сьогодні спробуємо проаналізувати (як звичайно з елементами лірики) середовище у якому нам доводиться жити. Хоча, жити – аж надто претензійно. Радше, існувати.

Маса соціологічних опитувань яскраво демонструє повну відсутність наявності у спільноті, бодай зародків, громадянського суспільства. Та і спільнотою ту сукупність індивідів можна назвати з великою натяжкою. Може зграя чи, вірніше, – отара? Таки – отара. Оскільки вівці – створіння асоціальні і тримаються купи винятково з приземлених потреб виживання й харчування. Знавці фауни не дадуть збрехати, серед тих створінь ніколи немає вожака. Тому чабанам доводиться вводити в отару, аби якось її «осоціалити» чи то корів, а найчастіше – козлів (чол. рід кози). От ті козли й водять отару.

Чи можна порівняти Детройт з «файним містом»? Риторика з елементами аналітики.

Світові агенції повідомляють про банкрутство колишнього «серця американського машинобудування» – міста-мільйонника, також у минулому, Детройта. Колишній економічний гігант – на колінах. Паралельно з’являються різного роду розвідки щодо причин, які спонукали до цього. Економічні, соціальні, ба, навіть, етнічно-расові.

Пересічний громадянин, можливо, не зрозуміє а до чого тут «файне місто»? Де Детройт, а де Тернопіль? Але це все на перший погляд. Коли розібратись – брати-близнюки.  Навіть більше – одно яйцеві.

До середини 60-х минулого століття Тернопіль – це одне місто. Далі і донині – зовсім інше.

Арешт, як прояв комплексу неповноцінності слідства

Арешт, як прояв комплексу неповноцінності слідства

12/01/2011 0

Не побоюся бути названим славною когортою рафінованої Тернопільської інтелігенції примітивним, але я люблю детективи.

Чи не першою прочитаною мною в дитинстві великою книжкою були “Записки про Шерлока Холмса” сера Конан Дойля. Мене завжди захоплювала гра розуму й неординарність мислення головного героя під час розслідування чергової загадкової справи. Не менш цікавими в процесі доведення причетності до злочину були мсьє Пуаро та місіс Марпл Агати Крісті, чи Ніро Вулф Рекса Стаута. Я також люблю телевізійного вічного лейтенанта Коломбо.

Їх всіх об’єднує вміння довести свою правоту мур-бетонними доказами,здобутими копіткою працею сірих клітин, а не “царицею доведеності a la Вишинський” – “щиросердним визнанням провини самою підозрюваною особою”.

Країна Хох заляканих мутонів або Україна й її люди.

Будь-яке серйозне аналітичне дослідження у цій державі не має сенсу. Так само, як не має сенсу вишукувати потаємний зміст з процесів, що відбуваються у цій державі. Та й пояснити ці процеси – неможливо. Може через те, що ця держава і не держава зовсім? Так собі, старе заскорузле діряве рядно з половою вкраденою на панському подвір’ї. Невідомо якого пана. Чи того, що з заходу, чи того, що зі сходу. Але обоє волають про крадіжку і рвуть на собі сорочку аби повернути «втрачене». Та ще тлумаками нагороджують. Як не «газовими», то «волинсько-геноцидними». Так і живемо.

БЛІЦ-КРІҐ ВЛАДИ

Потрібен був бліц-кріґ. Миттєва, переможна війна. Потрібна була обом сторонам, і владі, і опозиції. Для влади, завідомо, як вони думали, виграшні «травневі свята», вилилися в негатив. Напомповані «антифашисти» переплутали всі карти. Замість тріумфу – отримали ганьбу. Зондеркоманді «записних солістів» з натугою доводилось відбиватись від справедливих нападок, як скривджених журналістів, так й опозиції.

За «нанайськими» ігрищами навколо виборів до Київради та Київського міського голови, якось непомітно підійшли до проміжних виборів 2 червня. 117 позачергових виборчих кампаній по всій Україні. В органи місцевого самоврядування та міських, сільських голів. Опозиція, чомусь, наголос зробила на Василькові. Навіть, ніби, узгодила єдиного кандидата. Можна погодитись і з цим.

Революційність ситуації чи Колапс опозиції ?

Сьогоднішня революційна дійсність.
Лідери громадського спротиву нагадують плебсу про те, що вони «про це писали» ще півроку тому, а плебс у захваті «лайкає» і плеще «БРАВА!» у долоні. Гіганти мислі – наші лідери. Так і нуртує революційна маса.
Коротке спостереження.
Тепер трошки детальніше.
По політичні партії та громадянське суспільство.
Говорити всерйоз про партії не доводиться.