Суспільство знову сколихнули «майдани».
Один непродуманий (чи такий вже непродуманий?) крок гаранта
вивів на площі сотні тисяч людей. Апогей – 24 листопада в Києві.
Відверто кажучи, був приємно здивований. Більше того
захоплений.
На початках, навіть не зрозумів, що йдеться про ДВА Майдани.
На Європейській площі й на Майдані Незалежності.
Далі. Львів. Колиска новітніх революцій. Студентська молодь
«запалила» місто. Славно так, велелюдно. Але й тут щось мені не спокійно.
Заклики: Геть партійні прапори! Особисто мені не зовсім зрозумілі. Коли б
йшлося про якісь незаконні забудови, розбазарювання міської землі тощо – навіть
би вусом не повів. Але коли йдеться про курс, вибір цивілізаційного вектора держави,
якось не до кінця зрозумілий той заклик. Тим паче заклики «деполітизувати»
київські Майдани.
