Країна Хох заляканих мутонів або Україна й її люди.

Будь-яке серйозне аналітичне дослідження у цій державі не має сенсу. Так само, як не має сенсу вишукувати потаємний зміст з процесів, що відбуваються у цій державі. Та й пояснити ці процеси – неможливо. Може через те, що ця держава і не держава зовсім? Так собі, старе заскорузле діряве рядно з половою вкраденою на панському подвір’ї. Невідомо якого пана. Чи того, що з заходу, чи того, що зі сходу. Але обоє волають про крадіжку і рвуть на собі сорочку аби повернути «втрачене». Та ще тлумаками нагороджують. Як не «газовими», то «волинсько-геноцидними». Так і живемо.

БЛІЦ-КРІҐ ВЛАДИ

Потрібен був бліц-кріґ. Миттєва, переможна війна. Потрібна була обом сторонам, і владі, і опозиції. Для влади, завідомо, як вони думали, виграшні «травневі свята», вилилися в негатив. Напомповані «антифашисти» переплутали всі карти. Замість тріумфу – отримали ганьбу. Зондеркоманді «записних солістів» з натугою доводилось відбиватись від справедливих нападок, як скривджених журналістів, так й опозиції.

За «нанайськими» ігрищами навколо виборів до Київради та Київського міського голови, якось непомітно підійшли до проміжних виборів 2 червня. 117 позачергових виборчих кампаній по всій Україні. В органи місцевого самоврядування та міських, сільських голів. Опозиція, чомусь, наголос зробила на Василькові. Навіть, ніби, узгодила єдиного кандидата. Можна погодитись і з цим.