ДЕРЖАВА І БАТЬКІВЩИНА. НА СЬОГОДНІ – ЦЕ РЕЧІ НЕСУМІСНІ (ПРИНАЙМНІ, ДЛЯ МЕНЕ)

 Про що я думаю? Та багато про що.

Не так давно, один з моїх ФБ-друзів озадачив запитанням-докором. "Чому Ви так не любите свою державу?".

Як йому пояснити? Так сталось, що за фахом - я юрист. Звідти і знання та розуміння сутності понять, про які багато з моїх ФБ-друзів мають досить віддалене уявлення. Я не намагаюсь звеличитись. Не приведи Господи. Просто, не хочу аби мене звинувачували у невчинених гріхах. Повірте, і без них я маю, що спокутувати перед Богом.

Особисто для мене поняття Держава і Батьківщина, на даному етапі, - кардинально протилежні! І це - не гра!

Саме тому, пропоную до уваги деякі теоретичні речі. Прочитайте. Не зашкодить.

Держава — це знаряддя, інструмент політичної влади (яка, проте, здійснюється не тільки за допомогою держави). Арістотель вбачав у ній зосередження всіх розумових і моральних інтересів громадян (держава — це зосередження, що забезпечує політичне життя народу). Ціцерон визначав державу як союз людей, об'єднаних загальними основами права і загальної користі. Т. Гоббс назвав державу «природним тілом». І. Кант вважав, що держава — це об'єднання людей, підвладних правовим законам. Г. Гегель писав про державу як про «плин бога у світі». З часом характеристики держави поглиблюються, стають ширшими і точнішими. Відомий російський юрист М. Коркунов вважає, що держава — це громадянський союз, де вчиняється примус над вільними людьми. Близьким є визначення держави російського юриста В. Хвостова: держава — це одна з форм людського спілкування, один з видів громадянських союзів; держава — це союз вільних людей, що живуть на певній території і підкоряються примусовій і самостійній владі.

Своє визначення держави запропонував Б. Кістяківський: держава є правовою організацією народу, що володіє у всій повноті своєю власною, самостійною і первинною, тобто ні від кого не залежною, владою.

У радянській юридичній літературі на довгі роки утвердився однобічний підхід до даного питання. Держава визначалася тільки як політична організація економічно пануючого класу, що має такий апарат примусу, як класова диктатура, апарат класового насильства.

Така характеристика походила з ленінського положення про державу як машину для підтримання панування одного класу над іншим. Це визначення на довгі роки стає для юридичної науки радянського періоду керівним і спрямовуючим.

Досить природно виглядає більш широке визначення держави, а саме, як особливої організації публічної влади одного класу, блоку класових сил, соціальної групи, всього народу, що має спеціальний апарат управління та примусу, є офіційним представником суспільства і забезпечує його інтеграцію.

Державний апарат, проте, відокремлений від суспільства і не збігається з ним, у певній ситуації є антиподом суспільству, що може породжувати серйозні протиріччя між суспільством і владою.

У інших обставинах суспільство є системою, у яку державний апарат вписується досить природно, діє адекватно суспільним потребам й інтересам. Це суспільство вважається сильним громадянським суспільством, а держава — правовою. На жаль, прикладів такої взаємодії ще небагато.

ОТ ТАК – КОРОТЕНЬКО……