Останнім часом, якось заметушився наш третій «месія».
На кожному кроці, у кожному завулку патякаючи, як то було добре за його
каденції. Не буду вдаватись в деталі, але маю повідомити того «блудливого хуторянина»,
що так було не завдяки, а всупереч його безвольній волі і безхребетному
керуванню державою. Нехай не тішить себе. А то, як у старій пісні співається:
«Всьо, шта била нє самной – помню»!
Така його активність сподвигла мене до побіжного
аналізу керманичів Уркаїни, з кута зору лише свого, суто особистого сприйняття.
В тому числі – візуального. Історія Уркаїни, за своєю суттю, є трагікомічною,
як не цинічно це звучить. В народі кажуть: І сміх – і гріх, або: Сміх крізь
сльози.
Портрети керманичів відображають її суть і сутність. Бувалий
«червоний директор», позірний «кухонний інтелектуал» й злодійкуватий, але
хитрий «безбашенний рубаха-парєнь». Можна детально зупинитись на характеристиці
кожного з них. Але не це головне. Головним є те, що вся ця камарилья з одного «гнізда».
Пострадянська «інтелігенція» у всій своїй красі.
Чого можна очікувати від таких? На що сподіватись. Доброго
від них не ждіть! Для дітей тої епохи, які, бодай на один зуб, відчули смак
влади радянської доби властиво калькувати свої спогади на дії. Їм хочеться
всього того «бєспрєдєлу», який мали їх тогочасні зверхники. І нікуди від цього
не дінешся. Тим більше, першим був «ідеолог»! Ось з нього і слід починати, а не
співати йому панегірики й гукати «осанна»! Це – перший гріх України, після
якого вона поволі почала трансформуватись у нинішній стан Уркаїни.
Як висновок.
Хай робить кожен сам!
Хай робить кожен сам!
Дуже дивні вправи з ідиотизму. Чому Уркаїна? Мабуть тому, що дуже любить автор свою країну.
ВідповістиВидалитиА висновок такий. Якщо чогось не розумієш, то необов`язково на це гавкати.
Мій погляд на новітню історію України, чи то пак, її керманичів, інший. Кравчук - це КПРС, це позаминулий час, який підлягає "забвению". Ця людина постійно робить спроби адекватно реагувати на виклики часу (іноді вдало). Кучма)- із тих червоних директорів, для яких незалежнга Україна незрозуміле явище. (пам`ятаєте запитання прем`єра Кучми: "Скажіть мені яку Україну нам будувати?". Останній президент (так важко це написати, тому що Янукович і президент це поняття несумісні) -це представник тих сил, які відчуваючи свою скору кончину, згуртувались по правилам КПРС для грабежу України. Всі вони не тільки не мають жодного уявлення про те, якою повинна бути незалежна держава Україна, але й не хочуть мати такі уявлення. Ці керманичі почували і почувають себе щонайбільше тимчасовими намісниками. Що стосується Ющенка - то він не заслуговує на несправедливі образи. За моє життя, з часу Леніна-Сталіна і до Януковича-Путіна я не бачив такого керівника держави. Всі вони не вартують його одного. Дуже мало у світі керівників держав, яких іноземні парламенти зустрічають стоячи. "Позірний кухонний (чому кухонний?) інтелектуал", "блудливий хуторянин" мислить так глибоко і широко, і саме головне, патріотично, що більшості здебілізірованих совків-українців, (а не українців, тим паче) не до снаги осягнути манеру його мислення. Не треба паплюжити незрозуміле...
Пане Генадію, візьміть того "мислителя", дружбана його Вітю-ГОмера і всі троє - на Говерлу! Споглядайте й "розмишляйте! Манера "мислення" щєтовода-Вотруби - типова манера мислення хуторянина-шараварника, що випадково "вибився в люди". Крапка!
Видалити