10 грудня – День прав людини. Маєм свято зі сльозами на очах!?

День прав людини - міжнародне свято, що відзначається 10 грудня за пропозицією Генеральної Асамблеї ООН, знаменуючи річницю ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини в 1948 році.

10 грудня 1948 року Організація Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини що проголошує права особистості, громадянські й політичні права і свободи (рівність всіх перед законом, право кожного на свободу і особисту недоторканність, свободу совісті, зібрань та інші). 

То що ж, пані і панове, зі святом вас!

Ще з тих далеких часів нашого «совкового» буття, ми маємо за звичку звітувати до «червоної дати календаря». А сьогоднішня дата – насправді червона. Червона від крові пролитої 1 грудня.

Яким буде наш звіт? Невеселим він буде.

Третій тиждень «великого стояння». Дві неділі (1-го й 8-го грудня) майже мільйонного скупчення народу на Майдані Незалежності й сірі будні барикад з кількома десятками сміливців на вулицях столиці. Барикад бутафорних, які зникали від помаху мітли «комунальних служб» та «прикомандированих» військовослужбовців ВВ вкупі з «Беркутом». Куди поділись вчорашні мільйони?

На тижні, що минув, ми попрощалися з Манделою. Людиною-легендою, людиною-символом. Згадували й Махатму Ґанді. Ще одну легенду і ще один символ. Ми любимо легенди, а ще більше символи. Любимо так, що не бачимо різниці між першим і другим. Між одежами й змістом.

Вже наші доморощені «махатми» почали примірювати на себе одежі покійного й робити «мудро-загадкові» обличчя. Про «манделу» - не буду. «Мандела», як і положено, - сидить. А скільки їх ще сяде? Мало не забув згадати про «махатманутих» «студентів з-під Крут». Ці також шинелі приміряли. Але якось неохоче і без належного завзяття. Більшістю пісень співали й дикі танці танцювали. І нічого істориків історія не вчить. Шкода. Та Бог їм суддя. А ще рідні й близькі тих, хто у тюрмах.

На сам кінець, хочу відповісти на сакраментальне запитання, яке обов’язково буде поставлене «обуреною громадськістю». « А де ТИ був (з різними варіаціями, від конкретних дат і годин до більш узагальнених)!?» А де треба – там і був. Щоб було зрозуміліше, повернемось до «чотирьох китів». Час, місце, компанія й спосіб. Щось не «зросталось» у мене з тими «китами». А вік такий, що вже САМ вправі обирати коли, з ким і де бути.

Ще раз, пані і панове, зі «святом»!