Революційність ситуації чи Колапс опозиції ?

Сьогоднішня революційна дійсність.
Лідери громадського спротиву нагадують плебсу про те, що вони «про це писали» ще півроку тому, а плебс у захваті «лайкає» і плеще «БРАВА!» у долоні. Гіганти мислі – наші лідери. Так і нуртує революційна маса.
Коротке спостереження.
Тепер трошки детальніше.
По політичні партії та громадянське суспільство.
Говорити всерйоз про партії не доводиться. 
Той «тягни-штовхай», що утворився від примітивного замісу фронтовиків, батьківщинівців, громадянських позиціонерів, й іже з ними, має всі ознаки внутрішнього душевного розладу та фізичної дистрофії. Відсутність стрижневої ідеологічної складової "усугубляє" стан пацієнта.
Назвати УДАР партією – язик не повертається. Цілковита відсутність структур на місцях, випадкові люди в якості керівників територіальних організацій і повна відсутність усвідомлення «хто ми і що ми». Рух за передвиборною інерцією, а подекуди, загнивання й стагнація.
Свобода вимушена грати чужу гру й за не ними писаними правилами. Це нівелює ідеологічну складову і робить вразливішою всю партійну структуру. Деградація партійних висуванців від бізнесу, які обійняли владні повноваження на місцях, їх невміння, небажання працювати на благо громади, зростання з представництвами центральної влади й великим бізнесом негативно впливає і дає ґрунт для нищівної критики опонентам. Аксіома - «влада псує», як найбільше пасує свободівцям у владі.
Тепер про, так зване, громадянське суспільство.
Банально, його – немає. Базікання з телеекранів окремих «громадських лідерів» окрім сарказму нічого не викликає. Громадянська активність закінчується разом з останнім центом на грантовому рахунку. Ставити на громадські організації у тому вигляді в якому вони нині перебувають – загубити справу! Заклики про користь аполітичності («відсутність партійних прапорів») народних зібрань – свідоме введення в оману суспільства. Або нерозуміння основ політології й суспільного життя. Відхід від тези «політика – концентрований вираз економіки» є згубним, а то й шкідливим.
Громадські організації, спільнота людей, яку вони об’єднують, апріорі, є вузьким колом. Занадто вузьким в глобальному вимірі. З ними набагато простіше «домовитись». Пригадайте «податкові майдани». Вирішивши своє конкретне завдання, громадські організації неохоче втручаються у вирішення завдань, які напряму, як їм здається, їх не стосуються. Для цього й існують партії. Політичні сили. Тому й правдива вищезгадана теза.
Що попереду?
Перспективи, як на мене, - не веселі.
У суспільство запущений сценарій. Сценарій згубний і шкідливий, як для суспільства, так і для держави в цілому. Сценарій руйнівний! Необхідна протидія. Так би мовити, свій сценарій розвитку подій. На разі, такого немає. Не спромоглися обмізкувати і написати. Ті хто на чолі, в переважній більшості, дуже люблять процес, не задумуючись про результат. Діють навмання, може саме розсмокчеться. Не розсмокчеться! А якщо й розсмокчеться, то не так, як би нам всім хотілось.
Напевно я – песиміст. Але пам’ятаєте, хто такий песиміст?