Можна проголосувати і за «коня Калігули»… А як же виборець!?

Вже, чесно кажучи, самого жахає недалекість місцевого керівництва т.зв. об'єднаної опозиції. Замість того, щоб знаходити порозуміння з національно-орієнтованими мажоритарними кандидатами, пан "керовнік" лупить союзників аж куфайка завертається. Так йому здається. Насправді, як на мене, просто шкода отриману "непосильним трудом" копійку віддавати. От і тужиться, бідака. 

На днях зацікавлені тернополяни мали змогу ознайомитись з інтерв'ю одного з очільників обласного КОДу Василя Деревляного.

Нічого екстраординарного з того допису, ясна річ, ми не дізналися. Та й чого можна було очікувати від політичного дилетанта й партійного завгоспа? Набір чергових заклинань й надміру завищена самооцінка, в тому числі, своєї значимості на політичному полі Тернопільщини. Та, досить з тим.

Коли мова зайшла про узгоджених кандидатів на мажоритарні округи, особисто мене насторожила ось така фраза містечкового «вождя»: «Можу лише додати, що згадані вами націоналістичні округи на Тернопільщині отримали вже кандидатів від партії Батьківщина. Їх підтримано всеукраїнським керівництвом КОДу.» Нагадаю, що у цьому відтинку інтерв’ю йшлося про , т.зв., «Бережанський» й «Бучацький» виборчі округи. Ні імен – ні, навіть, натяків на імена.

Квотний принцип – переміг. На жаль! Округи «застовпили». Незалежно від того чи є кандидати, що мають реальні шанси бути обраними, чи таких претендентів не видно й у віддаленому майбутньому. Торжество закулісся і візантійщини.

Спостережливому аналітикові, незаангажованому й демократично налаштованому, не важко буде спрогнозувати непрохідність невідомо яких (через елементарну їх відсутність) претендентів від Тернопільської обласної «Батьківщини». За логікою інтерв’юйованого, електорат мав би проголосувати навіть за «коня Калігули», бо «старшОй пріказал». Чи не так!? А як бути з виборцем, саме тим вдумливим виборцем, котрий хоче бачити в парламенті не «кнопкодавів» (незалежно від прапора під яким ходять) й представників обласного відділу «снаб-сбиту», а відповідальних державних діячів? Це, скоріше, риторичне запитання до «політиків» штибу пана Деревляного. Воно не піддається їх логіці. Знаходиться вище їхнього розуміння і сприйняття.

За великим рахунком, можна погодитись і з квотним принципом висування. Можна. Але лише за умови сформованої партійно-політичної системи в державі, торжества принципу верховенства права й наявності громадянського суспільства. Проте, коли все вище означене перебуває у зародковому стані, а то й в процесі зачаття, тупе квотування – тільки на шкоду.

Іншою умовою застосування квотного принципу висування пропонується наступна схема. Лідери місцевих партійних осередків, у разі наміру балотуватись до Верховної Ради, зобов’язані висуватись винятково на мажоритарних округах «ввіреної» території.  В іншому випадку, вони можуть бути включені до партійного виборчого списку починаючи з №101 (для, т.зв., «об’єднаної опозиції» та «партії влади»), або з № 21 всіх решта політичних партій. Це буде справедливо й відповідально. Для всіх. Як для партійних лідерів, так і для їх симпатиків.