На те є причини і підстави.
Серед причин, визначальні:
- Незважаючи на всю революційність суспільства, в Україні відсутня критична маса (бодай 5-10%) політично активних громадян, котрі розуміють сутність і хочуть реформ.
- Ті, хто в результаті, за великим рахунком демократичних виборів, прийшов у владу мають досить специфічне уявлення щодо реформації. Їх кут зору не співпадає з нашим.
Підстави:
- За існуючих умов, ми не маємо реальних можливостей впливати на ситуацію.
- Пустопорожні розумування – контрпродуктивно.
Саморозпуск не означає цілковитий відхід від проблеми. Кожен
з нас використовуватиме, навіть мізерну, можливість впливу на тих, хто приймає
рішення. Різними методами і способами.
Кілька пояснень.
Коли ми ознайомились з концептуальним баченням
«реформування» системи МВС від самого міністерства, природно виникло запитання.
Це треба було ВІСІМ місяців засідати такому монстру щоб видати на-гора таку
концепцію? Без врахування адміністративно-територіальної реформи, реформи
органів місцевого самоврядування, бюджетної та податкової реформ? І головне,
без врахування вимог Майдану щодо можливостей впливу на органи охорони
правопорядку, в тому числі їх формування, з боку місцевих громад.
Профанація –
ще гірше, аніж цілковита відсутність.
На жаль, подібний підхід до «реформування» проглядається у
всьому.
Ми відкриті до діалогу, дискусій і деталізації нашого
бачення.
Заходьте, знайомтесь, сперечайтесь.
Не будьте байдужими.
Олег Мартинюк.
Немає коментарів:
Дописати коментар