Світові агенції повідомляють про
банкрутство колишнього «серця американського машинобудування» – міста-мільйонника,
також у минулому, Детройта. Колишній економічний гігант – на колінах.
Паралельно з’являються різного роду розвідки щодо причин, які спонукали до
цього. Економічні, соціальні, ба, навіть, етнічно-расові.
Пересічний громадянин, можливо, не
зрозуміє а до чого тут «файне місто»? Де Детройт, а де Тернопіль? Але це все на
перший погляд. Коли розібратись – брати-близнюки. Навіть більше – одно яйцеві.
До середини 60-х минулого століття
Тернопіль – це одне місто. Далі і донині – зовсім інше.
Не буду торкатись
гуманітарної складової. Досить тонка сфера. А тому – потребує деталізації, що є
неможливим у заданому форматі.
Предметом нинішнього дослідження
стане економічний сегмент. Виключно. Іноді торкнемося соціології та статистики,
проте, тільки по дотичній. Так наочніше.
Кінець 60-х, початок 70-х 20-го
століття принесли в Тернопіль небувалу індустріалізацію. «Ватра», комбайновий,
БПК – ось три кити на яких базувалось процвітання файного міста. Тисячі,
десятки тисяч працюючих, ривок у житловому будівництві, розвиток інфраструктури
міста – тільки те, що на поверхні. Житлові масиви виростали, мов гриби після
дощу. І наповнювались новими тернополянами. Дружба, Східний, БАМ. Розселялись
комуналки з Центру, надавались квартири під розширення з того ж таки Центру,
Нового Світу, Скруту і Загребелля. Тернопіль наповнювався фахівцями з Росії
(Ростов-на-Дону, центральне Нечорнозем’я, північний Кавказ), сходу і центру
України. Проте, основну масу (за приблизними розрахунками 75-80%) становили
вихідці з навколишніх сіл. Переселялись, на початках, сільськими вулицями, а
потім і цілими селами. Мається на увазі найбільш продуктивна частина населення
– молодь. Таким чином, станом на середину 80-х питома вага «нових тернополян»
вже перетнула 50% рубіж і стрімко зростала. Додамо до цього запуск в Тернополі
«Оріону» й «Сатурну» зі всіма обставинами, що витікають і на які було вказано
вище.
Разом з тим, мав місце і відтік
корінного населення. Особливо показовими
є кінець 80-х, початок 90-х. У багатьох віднайшлася заокеанська родина, про яку
знали і пам’ятали. Їхали на відвідини, а залишались – на довше, а то й –
назавжди.
Період стагнації середини 90-х –
окрема, велика і серйозна розмова. Констатуємо лише факт повної руйнації
виробничого потенціалу Тернополя. Десятки тисяч мешканців міста опинилися на
вулиці без засобів до існування. Проте, нагадаємо – це були роки народження
України. У кожного тієї, якою він для себе її вимріяв. Надзвичайно високою була
межа терпіння. Задля України.
У владу прийшла радянська
інтелігенція, що нашвидкуруч перемалювалась у національно-демократичну. Звичайно,
можна було показово спалити партійний квиток, вдягнути вишиванку, заспівати
стрілецьких пісень. Та гнилість душі своєї нічим не прикрити, навіть
вишиванкою. До влади дорвався конгломерат начальників дільниць й бригадирів з
ланковими. При цьому, без усвідомлення того, що ТИ – начальник і від ТЕБЕ
залежить добробут твоїх співгромадян. Крали, і донині крадуть, - безбожно. Як в
останній раз! Зате, гарно співають.
Тому, на початок 0-х Тернопіль увійшов
у стані економічної прострації. Без економіки, без коштів, без глузду. Потуги,
бодай щось, зрушити з мертвої точки натикались на байдужість, заздрість й
нерозуміння. Навіщо запускати нову лінію розливу, скажімо мінеральної води,
коли можна, не розпаковуючи, все те залізо здати в металобрухт. І отримати
бариш. Тут і вже!
Тернопіль, як місто, отримав дефолт,
а зрозуміліше – збанкрутився, у середині 90-х. Вся подальша історія – історія
деградації населеного пункту і його громадян. Масова втеча (а як назвати
повальну економічну еміграцію) працездатного населення на заробітки закордон
90-х, 0-х років породила широченний прошарок економічних утриманців. Починаючи
із залишених чоловіків/жінок й закінчуючи дітьми-сиротами при живих батьках.
Долари й євро, що течуть на рахунки цих утриманців, до певної міри, стимулювали
будівельний бізнес міста. Як би це не здалося парадоксальним, але мусимо
констатувати перенасиченість цього сегменту ринку. Конвертовані у нерухомість
заробітчанські гроші, до певної міри, підтримували ілюзію економічної
активності. Проте, розмови державних структур щодо податку на нерухомість
можуть звести нанівець і цю виробничу діяльність. Пересічному тернополянину від
цього, ані шкоди, ані – користі. Бо того житла йому не бачити, як вух оселедця.
Для того, аби не бути голослівними, запропонуємо простенький розрахунок.
Скільки потрібно працювати родині із трьох осіб із сукупним місячним доходом у
5-ть тисяч гривень щоб придбати 2-х кімнатну квартиру у новобудові? Порахуйте
самі. Та не забудьте, що потрібно у щось одягатись, чимось харчуватись і десь
проживати. Бог вам у поміч!
На сам кінець ще одна паралель.
Останні дві каденції мешканці Детройту обирали одного й того самого мера.
Справи йшли все гірше, а вони – обирали. Чому? Та тому, що – СВІЙ! А ще
влаштовував перегони Формули-1, фестивалі й інші феєрверки.
ЕАГ
«Фокус»
Немає коментарів:
Дописати коментар