Інколи, спостерігаючи за життям нашого файного
міста, закрадається думка про нереальність всього, що відбувається. А вірніше –
не справжність. Відчуття дитинства, коли в захованій бабусею бляшанці з-під кави
виявляєш чудодійний кавовий напій «Ячмінний колос». Запах – є, а вміст – аби не нашкодило.
Так
само і з нашим місцевим «громадянським суспільством». Гучні заклики, проведені
акції, «галочки» у звітах і нульовий результат. Не всюди, не завжди і не зі всіма,
щоправда. Тут вже питання в тому, чи хочуть ті хто «заховав» бляшанку, щоб її
«знайшли» і «належним чином» розпорядились. Посмакували ерзацом зі смаком
справжності. І добре – всім!
Громадянське суспільство може існувати лише там і
тоді, де мешкають активні громадяни, а не галаслива отара обивателів. У яких
замість мозку – шлунок. Яким вона, та отара, ні – не думає, а роздумує. Щодо доцільності
свого галасу, його тональності й гучності. Щоб не нашкодило. А тоді, можливо, й
щось перепаде із панського столу.
Імітація й імітатори – ось наше громадянське
суспільство. У всій своїй красі. Гірко і сумно.
Немає коментарів:
Дописати коментар