Попалася під руки одна з газет-агіток. Автоматично, перегортаючи сторінки, наштовхнувся на досить цікавий, як на мене, допис з
красномовною назвою: «Неповернутий виборчий борг Івану Франку» авторства
знаного історика Олега Вітвіцького.
Не переповідатиму всього, але вразила мене реакція
Каменяра, як її виклав автор, на програш у виборчій кампанії. Таке враження, що
ті вибори відбувались не у далекому 1897 році, а у наш час. Звинувачення Франка
стосувались «простих галицьких виборців, які продали не лише свої голоси, а й
національну і людську гідність».
Застановимось на аксіомі. Купити можна лише те, що
продається! Ніхто мене не переконає у зворотному. Не приймається голосіння
«простих галицьких виборців» про «залякування». Не можу собі уявити як можна
«залякати» того виборця у процесі ТАЄМНОГО голосування. Коли ж йдеться про
завданий результат і відповідальність за нього, тоді це не «залякування», а
щось зовсім інше. Це тваринний страх тих, що при владному кориті за своє місце
біля нього. То чи це «залякування»? Ні! Це
та сама продажність.
Деградація суспільства настільки очевидна, що не
потребує детального обґрунтування. Деградація у всьому. Те, що колись вважалось
чеснотами – щирість, правдивість, доброта, співучасть, щедрість, нині
сприймається як блаж чи ще гірше – аномалія. У нашому такому показово
релігійному краї, краї, де було таким сильним почуття ліктя, спільноти, єдності
запанував насаджений ззовні індивідуалізм. Безпринципний і цинічний. У його
найгірших проявах.
«Кожен за себе» й «моя хата скраю» - ось підвалини
суспільства у якому ми існуємо.
Повертаючись до Франкових часів.
Після розчарувань настала «міжвоєнна доба». Саме
«міжВОЄННА», з акцентом на воєнний період. Час злету національної
самосвідомості українців, громадянської гідності припадає якраз на роки воєнних
лихоліть.
«Весна народів» Австро-Угорської імперії Першої
світової, несправджені надії – Другої. Кращі з кращих в той час зложили свої
голови на кривавих полях війни, були замордовані в катівнях і таборах, чи то
польських, чи то радянських.
Завойовники чорним терором насаджували страх у тих,
що залишились. Той страх підлим хробаком в’їдався у мозок і серце нації.
Спопеляв волю, роз’їдав хребет.
Нині – ми тяжкохворі. Хтось каже – невиліковно. Чи
так це? Хто знає?
Але маємо, як і більш століття тому, «простих
галицьких виборців», котрі налаштовані, як і тоді, продати не лише свої голоси,
а й національну і людську гідність.
То, може, ми варті того, що маємо?
І борги залишимо не оплачені……
Немає коментарів:
Дописати коментар