Напружило мене створення того «уряду». Не так сам факт, як
доцільність його саме сьогодні.
Звичайно, створення «тіньового уряду» - це загальна практика
опозиції. Повсюдно. В Україні вже було їх чимало. Якщо не зраджує пам'ять, і на
сьогодні, ще якийсь, крім «свободівського», діє.
Тут постає законне питання щодо мети творення подібних
інституцій.
Якщо лишень для того, щоб нещадно критикувати будь-які дії
уряду реального, це – одне. Має право на існування.
Якщо ж для акумулювання новітніх ідей та видання «на-гора»
готових рецептів розвитку суспільства у вигляді «тіньових» проектів законів,
постанов й рішень уряду, це – зовсім інше. І, як на мене, більш продуктивно.
Чи здатний запропонований ВО «Свобода» тіньовий уряд
реалізувати ці завдання?
Наразі, виглядає на те, що у запропонованому вигляді, – ні.
Дозволю собі пояснити свій висновок. Почну з загального.
Для успішної критики дій і діяльності нинішнього реального уряду
необхідним є розуміння філософії цього інституту. І критика повинна лежати у
площині цієї філософії, не виходити за її межі. Повинні використовуватись термінологія
й засадничі принципові поняття, що вживаються представниками цієї
кримінально-охлократичної (пострадянської, посткомуністичної, базованої на «поняттях»,
а не законі у загальноприйнятному розумінні) суспільної школи. Інакше, вони,
банально, не зрозуміють критики і сприйматимуть її не інакше, як порожнє
потрясіння повітря. Така критика лише дратуватиме їх. Без жодних наслідків для
суспільства. Не мають вводити в оману «говорячі голови», яких достатньо в цьому
таборі. Від колишнього судді-юриста до полум’яної борчині за свободу слова. Це фахівці
«іноземних мов», рупори для зовнішнього вжитку. Почасти, їх не розуміють навіть
ті, хто послав.
На початках «Свободі» вдавалось успішно протидіяти і критика
була досить дієвою. Проте, обтершись у владі, «Свобода», принаймні мені так
здається, вирішила прийняти правила гри об’єднаної опозиція і перейшла на її
говірку. Говірку рафінованих «демократів-інтелектуалів». І одразу програла. Завідомо
знаючи, що програє.
Творячи «тіньовий уряд», з моєї точки зору, наперед слід
було оприлюднити соціально-економічну програму цього уряду. Бодай, в тезах. Посилання
на те, що ВО «Свобода» має свою програму з якою йшла на вибори, непереконливе,
оскільки уряд – це значно ширше, аніж партія. І це необхідно зрозуміти й
сприйняти.
Переглянувши структуру тіньового уряду, можна зробити
висновок, що вона калькує уряд реальний. Тобто, проглядається намагання налити «молоде
вино у старі міхи». Пригадуєте чим це закінчилося? Необхідно створити «нові
міхи». Розробити нову філософію влади, а як наслідок, й уряду. Важко? Не легко.
Не хочеться торкатись особистостей запропонованих до
тіньового уряду. Тому, узагальнимо. Із запропонованих 20-ти осіб, принаймні 4-5-ро
перебували у «КПСС». Просто, з аналізу кар’єрного просування не могли там не
перебувати. Фахова підготовка переважної більшості членів тіньового уряду не
відповідає тим завданням, які стоять перед ними. Погоджусь, профільна освіта –
не головне. Але йдеться про інше. Про ФАХОВІСТЬ. Принаймні у двох, досить
суперечливі, так би мовити, «фінансові» історії.
Із запропонованих, особисто у мене, найменше претензій до
міністра освіти й науки (хоча, на цій посаді я б волів бачити іншу особу) та міністра
екології.
Який висновок? Діяти потрібно підготовлено і без поспіху. Бути
уважнішими у підборі кадрів. А головне – накреслити чітку і зрозумілу
соціально-економічну програму діяльності уряду та нову його структуру.
Тоді не щемітиме серце при читанні дописів під яскравими
заголовками «Потішний уряд» ВО «Свободи». Бо,
насправді, щось зовсім не тішить все це.
Олег Мартинюк
ІАГ "Фокус"
Немає коментарів:
Дописати коментар