Громадянське суспільство. Чи можна апелювати до фантома?

Громадянське суспільство. Чи можна апелювати до фантома?

Сьогодні спробуємо проаналізувати (як звичайно з елементами лірики) середовище у якому нам доводиться жити. Хоча, жити – аж надто претензійно. Радше, існувати.

Маса соціологічних опитувань яскраво демонструє повну відсутність наявності у спільноті, бодай зародків, громадянського суспільства. Та і спільнотою ту сукупність індивідів можна назвати з великою натяжкою. Може зграя чи, вірніше, – отара? Таки – отара. Оскільки вівці – створіння асоціальні і тримаються купи винятково з приземлених потреб виживання й харчування. Знавці фауни не дадуть збрехати, серед тих створінь ніколи немає вожака. Тому чабанам доводиться вводити в отару, аби якось її «осоціалити» чи то корів, а найчастіше – козлів (чол. рід кози). От ті козли й водять отару.

Починаючи з 2005-06 року українське суспільство стрімко деградує. Воно виявилося надто слабким, аби витримати удар, якого завдала йому тогочасна «еліта». Нокаут, такої сили нокаут, після якого якщо й піднімаються, то «на автоматі», дезорієнтованими й без свідомими. Інколи, в такому стані «морської капусти» дотягують до кінця. Одиницям вдається виборсатися. Але про серйозну активність – забути назавжди. Найменша потуга вимагає над зусиль. Не тільки і не стільки фізичних, як морально-психологічних. Страх щодо попереднього досвіду нависає важким свинцевим тягарем. І не кожен в силах переступити через нього.

Тому звернення новітніх лідерів до суспільства абсурдні за визначенням. Щонайменше смішно звертатись до того, чого не існує в природі. Різного роду заклики до спротиву без політичних гасел, до висування вимог поза «партійними прапорами» є свідомою провокацією «контуженого бійця» й «підставою» під смертельну небезпеку. Він може завалитись і не підвестись, при цьому заваливши й «тренера». І виглядатиме смішно й принизливо. А може це і є метою?

Залишаються утворення, які пафосно іменують себе партіями. На превеликий жаль, партії у їх класичному вигляді у нас також відсутні. Те нагромадження у списку Мінюсту – залежалий товар на полицях і столиках політ-базару.  Щоб прикрити сліди розкладу обприскують їх, час-від-часу, якимось непотребом з обов’язковим додатком у назві «майдан». Колір - набирає, сморід -  забиває, але сутності – не міняє. Як було гниллю, гниллю й залишається. З тих добрих двох сотень, при великому бажанні можна виокремити 2-3 з більш-менш притомною дієвою ідеологічною складовою. Але значна частина «членів-реалізаторів» своїм дрімучим невіглаством зводять нанівець все враження від, за великим рахунком, прийнятної ідеології.

Маємо надію на 2015 рік. А дарма. За нинішніх обставин, марно сподіватись на успіх. З тих трьох, що у всіх на устах, наразі, шансів не має жоден. В одного присутній досвід, але відсутній стрижень. Дубль №2 2004 року. В іншого, присутній стрижень, та відсутній досвід. Реальний досвід державного діяча. Ну, третій – просто хороший хлопець, чемпіон. Але – не ПРЕЗИДЕНТ. Якщо завгодно, - Кучма сьогодні.

Висновок? А висновок лише один – творіть громадянське суспільство. Не те маріонеткове, пластикове, що «розбудовується» на чужинські гроші. Досить з нас «Пори» і каськових «випоротків».

Зумієте – буде все гаразд. Ні – амінь! Нам всім.

 ЕАГ "Фокус"